Стандарти лісової сертифікації розроблені міжнародним лідером у цій галузі – Лісовою наглядовою радою (FSC), і є більш відомими як Принципи і Критерії FSC. Всього є 10 принципів та 56 критеріїв, які визначають як повинно вестися лісове господарство, щоб завдавати якнайменше екологічної, соціальної та економічної шкоди.
Перші п’ять принципів мають переважно соціально-економічну спрямованість, інші п’ять – екологічну. Кожна акредитована Лісовою наглядовою радою організація, яка проводить сертифікацію, чи кожна країна, яка впроваджує сертифікацію під егідою FSC, зобов’язані використовувати 10 Принципів і Критеріїв як основоположний міжнародний стандарт. Цей стандарт може бути адаптований до умов кожного регіону за допомогою індикаторів та показників, які розробляються в межах існуючих принципів і критеріїв та враховують місцеві особливості ведення лісового господарства Ліси, які сертифіковані за схемою Лісової наглядової ради, отримують загальне визнання того, що ведення лісового господарства в них відбувається належним чином.
Сертифікація лісів проводиться, як правило, третьою незалежною стороною (аудиторською організацією), щоб гарантувати об’єктивну та неупереджену оцінку лісоуправління. Відрізняється від решти перевірок тим, що не має на меті покарати, а заохотити підприємства до покращення виконавчої діяльності.
Передбачається, що проведення лісової сертифікації допоможе вирішити конфлікти, що виникають у лісовому господарстві, отримати розуміння та довіру з боку місцевого населення. В великій мірі враховуються також соціальні питання працівників, зв’язки з неурядовими екологічними та природоохоронними організаціями.
ЛІСОВА СЕРТИФІКАЦІЯ – ініціатива, спрямована на забезпечення і підтвердження ведення лісового господарства встановленим екологічним, економічним та соціальним міжнародним стандартам (Принципам і Критеріям)
